not all those who wander are lost
Чути подих осені. Вона тихо і ніби несміливо крокує до нас. Раптом зупиниться і заливається сміхом - йде дощ. Холодні струмочки течуть, оминаючи купи пожухлого листя. Вони не несуть весняної жаги життя, а навпаки, дзеленчать сумну пісню згасання. Хмари, хмари..Я люблю осінь. Восени часто з'являється меланхолічний настрій, пишуться вірші. А полум'я у грудях хай залишається до найкращих часів, аби не перетворилося на попіл.

Що ж, який "Добридень" таке вам і "Доброго здоров'я".

@настроение: на редкость паршивое

@темы: бред