понедельник, 26 апреля 2010
донт лук хиаМене охопила темрява
Я мала її витягти
Хапала долонями і
Натикалась на внутрішні органи.
*
У мене в череві сидить залізна жаба
У мене повне черево металу.
Я черевом торкаюся землі
І квакати стомилась взагалі.
*
До індіанця*
Я не знаю, куди ховати
Тарантелу скрючених пальців,
Я не знаю, куди втопити
Усю ніжність своїх очей.
Я не вмію прорахувати,
Куди буде це, індіанцю,
Чи потрібно тобі годити,
Непідроблений лицедей?
Я не знаю, чи випадково...
Я не вмію скувати подих,
І по рухах не вчу істоти,
Що так близько струмить теплом.
Відчуваю: замало волі,
Розум винним настоєм бродить,
Невідомо, що вийде потім.
Мені страшно, що буде ром.
*
Нагадай, індіанцю, мені,
Те, чого не було ніколи...
Як палали в степу вогні,
Як кохання стирало підкови...
Як дощі заливали день,
Поцілунки сушили ночі...
Скільки було у нас пісень...
І одна лиш - про смерть - пророча.
*будь-яке співпадіння з реальністю вважати помилковим
p.s. а меня так колбасит со слова "сємкі"
*ну та, йа болен, а шо ж поделаешь*
@музыка:
Flёur
@настроение:
странное
@темы:
рифмоплетство,
убитЪ,
бред
-
-
26.04.2010 в 02:10-
-
26.04.2010 в 10:26-
-
26.04.2010 в 16:32-
-
26.04.2010 в 17:33-
-
26.04.2010 в 18:16-
-
26.04.2010 в 19:25-
-
26.04.2010 в 22:29