Коли б я була старою бабусею-гіппі, що живе на звалищі старих автівок у маленькому розмальованому квітками фургончику, я би голосом Сибілли тобі казала: "Тікай звідси, дівчинко, бо долю занехаєш..."
Звичайно, я могла б бути ще Вакарчуком, і тоді я би співала: "Лети, моя пташко, у своє небо. Як не можеш ти без нього, то й лети..."
А якби я була Скрябою, я би просто оселилася у твоїх навушниках, і підспівувала би у такт стукоту коліс...