23:58 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
Щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

10:48 

Доступ к записи ограничен

Avallen
Слово — плод
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

23:34 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вгору простягаючи долоні
пісню я нанизую на пісню
так кружляє дервіш-кататонік
уявляючи себе земною віссю
я вінків сонетів не сплітаю
в цім намисті – камінці і мушлі
мушлі й камінці – усе що маю
навіть шліфувати їх не мушу
а прийде вода велика знову
і усе на дно поверне чесно
колообіг давньої любові
обіцяє всім що всі воскреснуть
і пірнуть в едем глибоководний
всі напівпрозорі риби-душі
віднайду тебе у цій безодні
за намистом з камінців і мушель

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:02 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:56 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Борис Херсонский

Радостные картинки на резных расписных крестах.
Румынское сельское кладбище над рекой.
Два кучерявых облачка. В прибрежных кустах
молодежь зачинает новых вместо выбывших на покой.

Чистые детские краски - зелень и бирюза,
много белого, алого, пестрым картинкам под стать
стелется мир. С трудом продираешь глаза,
а солнце уже высоко - рукой до него не достать.

Белые овцы, что облака, написаны под трафарет.
На каждом дереве веток пять и листьев не более ста.
Два черных глаза, красные щеки - это портрет
на дереве на стекле, было жаль холста.

Волнистая линия - контур окрестных гор.
Сад за забором, красные яблоки, коричневые стволы.

Ночью почившие предки приходят на каждый двор:
ставят шатры, накрывают свадебные столы.

@темы: Стихи

18:43 

Доступ к записи ограничен

#волчок
ты не ты, когда никогда
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

23:22 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Начиная с тысячи сообщений
вытирая буквы и фото тоже
упразднив благодарность и равно мщение
становись ни на что вокруг не похожим
укрывая лицо от любого взгляда
забывая домов номера фасады
улыбаясь отсутствию отражений
отучившись от хочется и от надо
прекрати реагировать на движенье

посмотри на море что след стирает
без вопроса господи неужели
проходя по берегу как по краю
за которым время зовут прошедшим
отыскав достаточно сумасшедших
на две жизни вперед где и на три хватит
ни за что не вцепишься мертвым хватом
ни к чему не призван нигде не нужен

и когда волна огибая мели
подберется ближе намочит ноги
и простую мысль что на самом деле
люди врут иначе они не могут
напоет прибой чередой шипящих
уходи за ветром ни слова кроме
ничего ни в прошлом ни в настоящем
никого не видно на синем фоне

@темы: Стихи

17:29 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Фотограф Thibaud Poirier
Библиотеки Европы


www.thibaudpoirier.com/libraries


@темы: Ссылки, Фото

12:06 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ми з тобою – країна ніколи й ніким не визнана
материк безіменний і матриця матріархату
з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми
і тепер так безтямно вчимося її кохати
а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена
а вона як буває цілком іще дика й незвідана
і нема тут коліс – лиш монети тотемне кружало
й темні джунглі – твоє символічне придане
а моя дівизна – голі камені на узбережжі
а твоя лівизна – у кристалах кварцу і соди
в нас нема ще кордонів і досить умовні межі
ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода
ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих
ми вчимося сплітати ріки пустелі гори
ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин
ми говоримо мовами якими ніхто не говорить
ця країна ніколи не буде названа
ця країна ніколи не буде визнана
але землі свої ні за що не віддасть вона
і нікому чужому ніколи не стане вітчизною

@темы: вірш дня, центр української культури

00:04 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

померти у серпні
пройти крізь серпанок
без допусків свідчень і схем
покинути вісім веселих коханок
і пару прикольних тем
лишити прочинені вікна-двері
і вилетіти в трубу
ні праху ні пір'я –
лиш пензлі і пера
і трав перетертих дух
терпкий виноград ще від липня прив'ялий
цукати цикута мускат
анамнез вогнів провінційних вокзалів
й енцикліки вірних цикад
піднятися димом
над домом незримо
триматися хмар і птахів
летіти крізь зливи
вписатися криво
курсивом в небесний архів
і – зникнути зовсім
безслідно безславно
без заповітів і тез
ну жив собі й жив
віддавна донедавна
а потім узяв і – щез
пропасти у серпні
ворожкам на подив
і тінню упасти ниць
у спадок зоставивши тільки подих
в узгір'ях твоїх ключиць

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:11 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Час від часу покидати потік повсякденних справ та обов'язків, роблячи те, що хочеш, а не те, що мусиш. Або ж і взагалі нічого не роблячи, тільки переживаючи одне з найбільших див на світі: те, що ти є.

Кость Москалець. Людина на крижині.

@темы: Цитаты

09:02 

Доступ к записи ограничен

Avallen
Слово — плод
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

12:53 

Маркиз
Ладья Его Величества
В тучах плещутся звёзды, как стайки летучих рыб,
Не боясь заглядеться и с низких небес упасть.

Этой ночью сливаются образы и миры,
Через сердце трясины навылет идёт тропа.
Заплутав в суматохе событий, не помнишь дат,
Только тяга к нездешнему прочно вросла в геном.
Ты не слышал легенду? Упавшая вниз звезда
Прорастёт на коряге болотным седым огнём.
Всемогущее время небрежно придержит бег,
И осыплется пеплом забвения внешний лоск:
Это бледное пламя не знает ни слёз, ни бед,
В нём сгорит то, что было, и то, что не родилось.
В темноте выступают, сплетаясь, узлы корней,
Будто чёрные руки других, кто здесь раньше лёг.
И любая дорога отныне ведет ко мне:
Так стремится на свет зачарованный мотылёк.
В топях жарко и душно, но кажется - холодней,
Чем в разгар января, в мутной замяти снеговой.
Потому ли столь сладко дремать на пологом дне
И следить, как колышутся травы над головой?
Но порой накрывает прозренье, в единый миг
Воскресив всё, что пело и грезилось до того.
Протяни мне ладони, запястья плотней прижми,
Пусть в крови одуряюще бьётся живой огонь.
Знаешь, пламя и память - последний, прощальный дар:
Спотыкается сердце, и голос тревожно-глух.
Ты тогда на мгновенье поверишь, что я звезда,
Но нам будет открыта одна лишь дорога - вглубь.

@темы: Графомань, Стихи, Творчество

23:53 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

хто я є? я ж нічого свого не маю!
навіть "я" невідомо кому належить
у магнітних полях поміж лівим і правим краєм
б'ється пульс позначаючи власні межі

тільки меж нема як немає "права" чи "ліва"
як нема осі що за неї можна вхопитись
я – лиш пам'ять про те як нестерпно колись боліло
я – лиш спогад про те як вдавалось колись любити

бо любов і біль – це і є полюси напруги
а між ними – ніщо і нізащо його не пізнати
ні за які скарби я не з'явлюся тут удруге
"я" – це тільки ім'я
ну і дві випадкові дати

@темы: вірш дня, Центр української культури, улюблене

00:02 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:38 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Історії про любов починаються зранку,
в холодній кімнаті, де ці двоє
намагаються в сліпому світанковому освітленні
твердо дивитися одне одному в очі,
не відводити погляду,
не соромитись щойно сказаного,
не шкодувати за щойно вчиненим.
І коли хтось перший не витримує –
а хто не витримує? він і не витримує –
і дивиться їй за плече,
і помічає перехожих дощу за вікном –
тоді в його погляді й з’являється те,
що можна назвати любов’ю.

Історії про любов завершуються того ж таки
вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає
так самотньо, ніби холодним долоням,
схованим у різних кишенях пальто.
Яка різниця, якій долоні самотніше.
Яка різниця, якій холодніше.
Яка різниця, на кого тепер ображатись.

читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:05 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

коли до листопада лишається кілька днів,
то сакральне бути чи не бути – так чи ні,
стає головним питанням цієї пори,
бо безлюдніють парки і пустіють двори.
і всі, хто зупиняються на цьому рубежі
вкотре усвідомлюють, що є свої й чужі.

і що своїх небагато, а чужих - пітьма.
тож головне – їх розрізнити, допоки зима,
ще не вступила у володіння всіма людьми,
бо тоді вже не розділитися на вони і ми.
тоді не допомагає навіть червоне вино,
навіть сухе і витримане – навіть воно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:56 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

ніжність повільна лінива нахабна
лізе під шкіру кличе у трави
то віртуозна а то незграбна
берег є лівий
берег є правий
нас береже перестиглий серпень
нас береже недозрілий травень
падає хустка
котиться перстень
і намистини біжать по краю
ніжність манірна смішна навмисна
то сміхотлива а то печальна
як соло гітарне вгорі зависне
як мед до чаю на дні розтане
ніжність – алергік
вона дитинна
рветься на волю і капризує
завжди під кайфом завше на нервах
завше в перервах
здебільшого всує
ніжність без відліку ніжність без даху
така мала – і така бездомна!
але без пустки тривоги і страху
і безнадії
і без утоми

берегом лівим і берегом правим
руслом ріки
сірим асфальтом
пристрасть тече вулканічною лавою
сіючи паніку й хаос вокзальний
всіх спопелить – дальніх і ближніх
все рознесе – рано чи пізно
виживуть тільки ніжні й ліниві
виживуть тільки ліниві і ніжні

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:06 

Thaulow Frits

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
00:57 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не буде смутку та вини,
тривога буде невідома,
лише птахів висока втома,
така помітна восени.

Їм ще вбиватись між зірки,
злітаючи за голосами
над вересневими лісами,
над чорним грифелем ріки.

Вони ще падатимуть в сніг,
у ніч глибоку та безкраю –
птахи Босфору та Дунаю,
птахи циклонів і відлиг.

Уже згубивши береги,
уже торкнувшись серцевини
гіркої, світлої країни,
солодкої її ваги.

Коли замерзлий чорнотроп,
як шрам на битім передпліччі.
Земля, що дивиться у вічі,
ріка з обпаленим нутром,

країна тихої зими,
країна русел і перонів
(їм ще торкатися кордонів
своїми теплими крильми),

нечутна о такій порі,
з деревами та берегами –
її пізнаєш за птахами,
за впертим рухом угорі,
за гострим світлом звідтіля.

Лишаються, як перевага,
такі слова, така відвага,
така земля.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Планета:)

главная